Едвард В. Саїд. Орієнталізм
Зміст
< < <
1
2
3
4
5
6
7
8
> > >
ПРИМІТКИ
Вступ
1. Thierry Desjardins, Le Martyre du Liban (Paris: Plon, 1976), p. 14.
2. K. M. Panikkar, Asia and Western Dominance (London: George Alien & Unwin, 1959).
3. Denys Hay, Europe: The Emergence of an Idea, 2nd ed. (Edinburgh: Edinburgh University Press, 1968).
4. Steven Marcus, The Other Victorians: A Study of Sexuality and Pornography in Mid-Nineteenth Century England (1966; reprint ed., New York: Bantam Books, 1967), pp. 200-19.
5. Див. мою працю Criticism Between Culture and System (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, forthcoming).
6. Головним чином, у його American Power and the New Mandarins: Historical and Political Essays (New York: Pantheon Books, 1969) and For Reasons of State (New York: Pantheon Books, 1973).
7. Walter Benjamin, Charles Baudelaire: A Lyric Poet in the Era of High Capitalism, trans. Harry Zohn (London: New Left Books, 1973), p. 71.
8. Harry Bracken, «Essence, Accident and Race», Hermathena 116 (Winter 1973): 81-96.
9. В інтерв’ю, опублікованому в Diacritics 6, no. 3 (Fall 1976): 38.
10. Raymond Williams, The Long Revolution (London: Chatto & Windus, 1961), pp. 66-7.
11. В моїй праці Beginnings: Intention and Method (New York: Basic Books, 1975).
12. Louis Althusser, For Marx, trans. Ben Brewster (New York: Pantheon Books, 1969), pp. 65-7.
13. Raymond Schwab, La Renaissance orientale (Paris: Payot, 1950); Johann W. Fiick, Die Arabischen Studien in Europa bis in den Anfang des 20. Jahrhunderts (Leipzig: Otto Harrassowitz, 1955); Dorothee Metlitzki, The Matter of Araby in Medieval England (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1977).
14. E. S. Shaffer, «Kubla Khan» and The Fall of Jerusalem: The Mythological School in Biblical Criticism and Secular Literature, 1770-1880 (Cambridge: Cambridge University Press, 1975).
15. George Eliot, Middlemarch: A Study of Provincial Life (1872; reprint ed., Boston: Houghton Mifflin Co., 1956), p. 164. {457}
16. Antonio Gramsci, The Prison Notebooks: Selections, trans. and ed. Quintin Hoare and Geoffrey Nowell Smith (New York: International Publishers, 1971), p. 324. Повний текст, якого не дає переклад Гоара та Сміта, можна знайти в Gramsci, Quaderпі del Carcere, ed. Valentino Gerratana (Turin: Einaudi Editore, 1975), 2: 1363.
17. Raymond Williams, Culture and Society, 1780-1950 (London: Chatto & Windus, 1958), p. 376.
Розділ перший
Рамки орієнталізму
1. Цю й попередні цитати з промови Артура Джеймса Бальфура в Палаті громад узято з Great Britain, Parliamentary Debates (Commons), 5th ser., 17 (1910): 1140-46. Див. також A. P. Thornton, The Imperial Idea and Its Enemies: A Study in British Power (London: Mac-Millan & Co., 1959), pp. 357-60. Бальфур виголосив свою промову на захист політики, яку здійснював у Єгипті Елдон Ґорст; про цю політику див. Peter John Dreyfus Mellini, «Sir Eldon Gorst and British Impérial Policy in Egypt», unpublished Ph.D. dissertation, Stanford University, 1971.
2. Denis Judd, Balfour and the British Empire: A Study in Impérial Evolution, 1874-1932 (London: MacMillan & Co., 1968), p. 286. Див. також с. 292: значно пізніше, в 1926 p., Бальфур говорив — без іронії — про Єгипет як про «незалежну націю».
3. Evelyn Baring, Lord Cromer, Political and Literary Essays, 1908-1913 (1913; reprint ed., Freeport, N. Y.: Books for Libraries Press, 1969), pp. 40, 53, 12-14.
4. Ibid., p. 171.
5. Roger Owen, «The Influence of Lord Cromer’s Indian Experience on British Policy in Egypt 1883-1907», in Middle Eastern Affairs, Number Four: St. Antony’s Papers Number 17, ed. Albert Hourani (London: Oxford University Press, 1965), pp. 109-39.
6. Evelyn Baring, Lord Cromer, Modern Egypt (New York: Macmillan Co., 1908), 2: 146-67. Про британський погляд на британську політику в Єгипті, який абсолютно розбігається з поглядом Кромера, див. Wilfrid Scawen Blunt, Secret History of the English Occupation of Egypt: Being a Personal Narrative of Events (New York: Alfred A. Knopf, 1922). Змістовну дискусію про єгипетський опір британському правлінню можна знайти в Mounah A. Khouri, Poetry and the Making of Modern Egypt, 1882-1922 (Leiden: E. J. Brill, 1971).
7. Cromer, Modern Egypt, 2: 164. {458}
8. Цитується в John Marlowe, Cromer in Egypt (London: Elek Books, 1970), p. 271.
9. Harry Magdoff, «Colonialism (1763-c. 1970)», Encyclopaedia Britannica, 15th ed. (1974), pp. 893-4. See also D. K. Fieldhouse, The Colonial Empires: A Comparative Survey from the Eighteenth Century (New York: Delacorte Press, 1967), p. 178.
10. Цитується в Afaf Lutfi al-Sayyid, Egypt and Cromer: A Study in Anglo-Egyptian Relations (New York: Frederick A. Praeger, 1969), p. 3.
11. Цю фразу можна знайти в Ian Hacking, The Emergence of Probability: A Philosophical Study of Early Ideas About Probability, Induction and Statistical Inference (London: Cambridge University Press, 1975), p. 17.
12. V. G. Kiernan, The Lords of Human Kind: Black Man, Yellow Man, and White Man in an Age of Empire (Boston: Little, Brown & Co., 1969), p. 55.
13. Edgar Quinet, Le Génie des religions, in Oeuvres complètes (Paris: Paguerre, 1857), pp. 55-74.
14. Cromer, Political and Literary Essays, p. 35.
15. Див. Jonah Raskin, The Mythology of Imperialism (New York: Random House, 1971), p. 40.
16. Henry A. Kissinger, American Foreign Policy (New York: W. W. Norton & Co., 1974), pp. 48-9.
17. Harold W. Glidden, «The Arab World», American Journal of Psychiatry 128, no. 8 (February 1972): 984-8.
18. R. W. Southern, Western Views of Islam in the Middle Ages (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1962), p. 72. Див. також Francis Dvornik, The Ecumenical Councils (New York: Hawthorn Books, 1961), pp. 65-6: «Особливий інтерес становить одинадцятий канон, у якому дається наказ, щоб у головних університетах було створено кафедри для навчання гебрейської, грецької, арабської та халдейської мов. Ця пропозиція була висунута Раймондом Луллієм, який сказав, що вивчення арабської мови — найкращий засіб навернення арабів. І хоча цей канон майже не був реалізований на практиці, оскільки було надто мало вчителів східних мов, його прийняття вказує на утвердження місіонерської ідеї на Заході. Григорій Десятий уже висловлював надію про можливість навернення монголів, і францисканські ченці проникли в самі глибини Азії у своєму місіонерському завзятті. І хоча ці надії не справдилися, місіонерський дух далі посилювався». Див. також Johann W. Fück, Die Arabischen Studien in Europa bis in den Anfang des 20. Jahrhunderts (Leipzig: Otto Harrassowitz, 1955).
19. Raymond Schwab, La Renaissance orientale (Paris: Payot, 1950). Див. також V.-V. Barthold, La Découverte de l’Asie: {459} Histoire de l’orientalisme en Europe et en Russie, trans. B. Nikitine (Paris: Payot, 1947), і відповідні сторінки в Theodor Benfey, Geschichte der Sprachwissenschaft und Orientalischen Philologie in Deutschland (Munich: Gottafschen, 1869). Цікаві контрастні погляди можна знайти в James T. Monroe, Islam and the Arabs in Spanish Scholarship (Leiden: E. J. Brill, 1970).
20. Victor Hugo, Oeuvres poétiques, ed. Pierre Albouy (Paris: Gallimard, 1964), 1:580.
21. Jules Mohl, Vingt-sept Ans d’histoire des études orientales: Rapports fails à la Société asiatique de Paris de 1840 à 1867, 2 vols. (Paris: Reinwald, 1879-80).
22. Gustave Dugat, Histoire des orientalistes de l’Europe du XIIe au XIXe siècle, 2 vols. (Paris: Adrien Maisonneuve, 1868-70).
23. Див. René Gérard, L’Orient et la pensée romantique allemande (Paris: Didier, 1963), p. 112.
24. Kiernan, Lords of Human Kind, p. 131.
25. University Grants Committee, Report of the Sub-Committee on Oriental, Slavonic, East European and African Studies (London: Her Majesty’s Stationery Office, 1961).
26. H. A. R. Gibb, Area Studies Reconsidered (London: School of Oriental and African Studies, 1964).
27. Див. Claude Lévi-Strauss, The Savage Mind (Chicago: University of Chicago Press, 1967), chaps. 1-7.
28. Gaston Bachelard, The Poetics of Space, trans. Maria Jolas (New York: Orion Press, 1964).
29. Southern, Western Views of Islam, p. 14.
30. Aeschylus, The Persians, trans. Anthony J. Podleck (Englewood Cliffs, N. J.: Prentice-Hall, 1970), pp. 73-4.
31. Euripides, The Bacchae, trans. Geoffrey S. Kirk (Englewood Cliffs, N. J.: Prentice-Hall, 1970), p. 3. Дальше обговорення різниці між Європою та Сходом можна знайти в Santo Mazzarino, Fra oriente e occidente: Ricerche di storia greca arcaica (Florence: La Nuova Italia, 1947), and Denys Hay, Europe: The Emergence of an Idea (Edinburgh: Edinburgh University Press, 1968).
32. Euripides, Bacchae, p. 52.
33. René Grousset, L’Empire du Levant: Histoire de la question d’Orient (Paris: Payot, 1946).
34. Edward Gibbon, The History of the Decline and Fall of the Roman Empire (Boston: Little, Brown & Co., 1855), 6: 399.
35. Norman Daniel, The Arabs and Medieval Europe (London: Longmans, Green & Co., 1975), p. 56.
36. Samuel C. Chew, The Crescent and the Rose: Islam and England During the Renaissance (New York: Oxford University Press, 1937), p. 103. {460}
37. Norman Daniel, Islam and the West: The Making of an Image (Edinburgh: University Press, 1960), p. 33. Див. також James Kritzeck, Peter the Venerable and Islam (Princeton, N. J.: Princeton University Press, 1964).
38. Daniel, Islam and the West, p. 252.
39. Ibid., pp. 259-60.
40. Див., наприклад, William Wistar Comfort, «The Literary Rôle of the Saracens in the French Epic», PMLA 55 (1940): 628-59.
41. Southern, Western Views of Islam, pp. 91-2, 108-9.
42. Daniel, Islam and the West, pp. 246, 96, and passim.
43. Ibid., p. 84.
44. Duncan Black Macdonald, «Whither Islam?» Muslim World 23 (January 1933): 2.
45. P. M. Holt, Introduction to The Cambridge History of Islam, ed. P. M. Holt, Anne K. S. Lambton, and Bernard Lewis (Cambridge: Cambridge University Press, 1970), p. xvi.
46. Antoine Galland, prefatory «Discours» to Barthélemy d’Herbelot, Bibliothèque orientale, ou Dictionnaire universel contenant tout ce qui fait connaître les peuples de l’Orient (The Hague: Neaulme & van Daalen, 1777), 1: vii. Ґалланд наполягає на тому, що д’Ербело подавав реальне знання, а не легенди або міфи мого зразка, які пов’язувалися з «чудесами Сходу». Див. R. Wittkower, «Marvels of the East: A Study in the History of Monsters», Journal of the Warburg and Courtauld Institutes 5 (1942): 159-97.
47. Galland, prefatory «Discours» to d’Herbelot, Bibliothèque orientale, pp. xvi, xxxiii. Про стан орієнталістського знання безпосередньо перед д’Ербело див. V. J. Parry, «Renaissance Historical Literature in Relation to the New and Middle East (with Special Reference to Paolo Giovio)», in Historians of the Middle East, ed. Bernard Lewis and P. M. Holt (London: Oxford University Press, 1962), pp. 277-89.
48. Barthold, La Découverte de l’Asie, pp. 137-8.
49. D’Herbelot, Bibliothèque orientale, 2: 648.
50. Див. також Montgomery Watt, «Muhammad in the Eyes of the West», Boston University Journal 22, no. 3 (Fall 1974): 61-9.
51. Isaiah Berlin, Historical Inevitability (London: Oxford University Press, 1955), pp. 13-14.
52. Henri Pirenne, Mohammed and Charlemagne, trans. Bernard Miall (New York: W. W. Norton & Co., 1939), pp. 234, 283.
53. Цитується Анрі Боде в Paradise on Earth: Some Thoughts on European Images of Non-European Man, trans. Elizabeth Wentholt (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1965), p. xiii.
54. Gibbon, Decline and Fall of the Roman Empire, 6: 289.
55. Baudet, Paradise on Earth, p. 4. {461}
56. See Fieldhouse, Colonial Empires, pp. 138-61.
57. Schwab, La Renaissance orientale, p. 30.
58. A. J. Arberry, Oriental Essays: Portraits of Seven Scholars (New York: Macmillan Co., 1960), pp. 30, 31.
59. Raymond Schwab, Vie d’Anquetil-Duperron suivie des Usages civils et religieux des Perses par Anquetil-Duperron (Paris: Ernest Leroux, 1934), pp. 10, 96, 4, 6.
60. Arberry, Oriental Essays, pp. 62-6.
61. Frederick Eden Pargiter, ed., Centenary Volume of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland 1823-1923 (London: Royal Asiatic Society, 1923), p. viii.
62. Quinet, Le Génie des religions, p. 47.
63. Jean Thiry, Bonaparte en Égypte décembre 1797-24 août 1799 (Paris: Berger-Levrault, 1973), p. 9.
64. Constantin-François Volney, Voyage en Égypte et en Syrie (Paris: Bossange, 1821), 2: 241 and passim.
65. Napoleon, Campagnes d’Égypte et de Syrie, 1798-1799: Mémoires pour servir à l’histoire de Napoléon (Paris: Comou, 1843), 1: 211.
66. Thiry, Bonaparte en Égypte, p. 126. Див. також Ibrahim Abu-Lughod, Arab Rediscovery of Europe: A Study in Cultural Encounters (Princeton, N. J.: Princeton University Press, 1963), pp. 12-20.
67. Abu-Lughod, Arab Rediscovery of Europe, p. 22.
68. Цитується з Arthur Helps, The Spanish Conquest of America (London, 1900), p. 196, by Stephen J. Greenblatt, «Learning to Curse: Aspects of Linguistic Colonialism in the Sixteenth Century», in First Images of America: The Impact of the New World on the Old, ed. Fredi Chiapelli (Berkeley: University of California Press, 1976), p. 573.
69. Thiry, Bonaparte en Egypte, p. 200. Наполеон не був у цьому лише циніком. Розповідають про нього, що він обговорював Вольтерового «Магомета» з Ґете й захищав іслам. Див. Christian Cherfils, Bonaparte et l’Islam d’après les documents français arabes (Paris: A. Pedone, 1914), p. 249 and passim.
70. Thiry, Bonaparte en Égypte, p. 434.
71. Hugo, Les Orientales, in Oeuvres poétiques, 1: 684.
72. Henri Dehérain, Silvestre de Sacy, ses contemporains et ses disciples (Paris: Paul Geuthner, 1938), p. v.
73. Description de l’Égypte, ou Recueil des observations et des recherches qui ont été faites in Égypte pendant l’expedition de l’armée française, publié par les ordres de sa majesté l’empereur Napoléon le grand, 23 vols. (Paris: Imprimerie impériale, 1809-28).
74. Fourier, Préface historique, vol. 1 of Description de l’Égypte, p. 1. {462}
75. Ibid., p. iii.
76. Ibid., p. xcii.
77. Étienne Geoffroy Saint-Hilaire, Histoire naturelle des poissons du Nil, vol. 17 of Description de l’Égypte, p. 2.
78. M. de Chabrol, Essai sur les moeurs des habitants modernes de l’Égypte, vol. 14 of Description de l’Égypte, p. 376.
79. Це очевидно в Baron Larrey, Notice sur la conformation physique des égyptiens et des différentes races qui habitent en Égypte, suivie de quelques réflexions sur l’embaumement des momies, vol. 13 of Description de l’Égypte.
80. Цитується Джоном Марло, John Marlowe, The Making of the Suez Canal (London: Cresset Press, 1964), p. 31.
81. Цитується в John Pudney, Suez: De Lesseps’ Canal (New York: Frederick A. Praeger, 1969), pp. 141-2.
82. Marlowe, Making of the Suez Canal, p. 62.
83. Ferdinand de Lesseps, Lettres, journal et documents pour servir à l’histoire du Canal de Suez (Paris: Didier, 1881), 5: 310. Цікаву характеристику де Леcсепcа та Сесіля Родса як містиків можна знайти в Baudet, Paradise on Earth, p. 68.
84. Цитується в Charles Beatty, De Lesseps of Suez: The Man and His Times (New York: Harper & Brothers, 1956), p. 220.
85. De Lesseps, Lettres, journal et documents, 5: 17.
86. Ibid., pp. 324-33.
87. Hayden White, Metahistory: The Historical Imagination in Nineteenth-Century Europe (Baltimore: Johns Hopkins University Press, 1973), p. 12.
88. Anwar Abdel Malek, «Orientalism in Crisis», Diogenes 44 (Winter 1963): 107-8.
89. Friedrich Schlegel, Über die Sprache und Weisheit der Indier: Ein Beitrag sur Begrundung der Altertumstunde (Heidelberg: Mohr & Zimmer, 1808), pp. 44-59; Schlegel, Philosophie der Geschichte: In achtzehn Vorlesungen gehalten zu Wien im Jahre 1828, ed. Jean-Jacques Anstett, vol. 9 of Kritische Friedrich-Schlegel-Ausgabe, ed. Ernest Behler (Munich: Ferdinand Schöningh,. 1971), p. 275.
90. Léon Poliakov, The Aryan Myth: A History of Racist and Nationalist Ideas in Europe, trans. Edmund Howard (New York: Basic Books, 1974).
91. See Derek Hopwood, The Russian Presence in Syria and Palestine, 1843-1943: Church and Politics in the Near East (Oxford: Clarendon Press, 1969).
92. A. L. Tibawi, British Interests in Palestine, 1800-1901 (London: Oxford University Press, 1961), p. 5.
93. Gérard de Nerval, Oeuvres, ed. Albert Béguin and Jean Richet (Paris: Gallimard, 1960), 1: 933. {463}
94. Hugo, Oeuvres poétiques, 1: 580.
95. Sir Walter Scott, The Talisman (1825; reprint ed., London: J. M. Dent, 1914), pp. 38-9.
96. Див. Albert Hourani, «Sir Hamilton Gibb, 1895-1971», Proceedings of the British Academy 58 (1972): 495.
97. Цитується Джерманом В., R. Jerman, The Young Disraeli (Princeton, N. J.: Princeton University Press, 1960), p. 126. Див. також Robert Blake, Disraeli (London: Eyre & Spottiswoode, 1966), pp. 59-70.
98. Flaubert in Egypt: A Sensibility on Tour, trans. and ed. Francis Steegmuller (Boston: Little, Brown & Co., 1973), pp. 44-5. Див. Gustave Flaubert, Correspondance, ed. Jean Bruneau (Paris: Gallimard, 1973), 1: 542.
99. Це арґументація, яку подано в Carl H. Becker, Das Erbe der Antike im Orient und Okzident (Leipzig: Quelle & Meyer, 1931).
100. Див. Louis Massignon, La Passion d’al-Hosayn-ibn-Mansour al-Hallaj (Paris: Paul Geuthner, 1922).
101. Abdel Malek, «Orientalism in Crisis», p. 112.
102. H. A. R. Gibb, Modern Trends in Islam (Chicago: University of Chicago Press, 1947), p. 7.
103. Gibb, Area Studies Reconsidered, pp. 12, 13.
104. Bernard Lewis, «The Return of Islam», Commentary, January 1976, pp. 39-49.
105. Див. Daniel Lerner and Harold Lasswell, eds., The Policy Sciences: Recent Developments in Scope and Method (Stanford, Calif.: Stanford University Press, 1951).
106. Morroe Berger, The Arab World Today (Garden City, N. Y.: Doubleday & Co., 1962), p. 158.
107. Цілий компендіум таких поглядів укладено й розкритиковано в Maxime Rodinson, Islam and Capitalism, trans. Brian Pearce (New York: Pantheon Books, 1973).
108. Ibrahim Abu-Lughod, «Retreat from the Secular Path? Islamic Dilemmas of Arab Politics», Review of Politics 28, no. 4 (October 1966): 475.
Розділ другий
Орієнталістське структурування та реструктурування
1. Gustave Flaubert, Bouvard et Pécuchet, vol. 2 of Oeuvres, ed. A. Thibaudet and R. Dumesnil (Paris: Gallimard, 1952), p. 985.
2. Надзвичайно інформативну розповідь про ці бачення та утопії див. у Donald G. Charlton, Secular Religions in France, 1815-1870 (London: Oxford University Press, 1963). {464}
3. M. H. Abrams, Natural Supernaturalism: Tradition and Revolution in Romantic Literature (New York: W. W. Norton & Co., 1971), p. 66.
4. Інформативний матеріал на цю тему можна знайти в John P. Nash, «The Connection of Oriental Studies with Commerce, Art, and Literature During the 18th-19th Centuries», Manchester Egyptian and Oriental Society Journal 15 (1930): 33-9; also John F. Laffey, «Roots of French Imperialism in the Nineteenth Century: The Case of Lyon», French Historical Studies 6, no. 1 (Spring 1969): 78-92, and R. Leportier, L’Orient Porte des Indes (Paris: Éditions France-Empire, 1970). Багато інформації дається в Henri Omont, Missions archéologiques françaises en Orient aux XVIIe et XVIIIe siècles, 2 vols. (Paris: Imprimerie nationale, 1902), і в Margaret T. Hodgen, Early Anthropology in the Sixteenth and Seventeenth Centuries (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1964), a також у Norman Daniel, Islam, Europe and Empire (Edinburgh: University Press, 1966). Можна назвати такі два короткі, але неоціненні дослідження, як Albert Hourani, «Islam and the Philosophers of History», Middle Eastern Studies 3, no. 3 (April 1967): 206-68, and Maxime Rodinson, «The Western Image and Western Studies of Islam», in The Legacy of Islam, ed. Joseph Schacht and C. E. Bosworth (Oxford: Clarendon Press, 1974), pp. 9-62.
5. P. M. Holt, «The Treatment of Arab History by Prideaux, Ockley, and Sale», in Historians of the Middle East, ed. Bernard Lewis and P. M. Holt (London: Oxford University Press, 1962), p. 302. Див. також Holt’s The Study of Modern Arab History (London: School of Oriental and African Studies, 1965).
6. Погляди Гердера як популіста і плюраліста підтримуються Ісаєю Берліном у Isaiah Berlin, Vico and Herder: Two Studies in the History of Ideas (New York: Viking Press, 1976).
7. Обговорення таких мотивів і репрезентацій можна знайти в Jean Starobinski, The Invention of Liberty, 1700-1 789, trans. Bernard C. Smith (Geneva: Skira, 1964).
8. Існує не так багато досліджень цієї надто мало дослідженої теми. З відомих можна назвати: Martha P. Conant, The Oriental Tale in England in the Eighteenth Century (1908; reprint ed., New York: Octagon Books, 1967); Marie E. de Meester, Oriental Influences in the English Literature of the Nineteenth Century, Anglistische Forschungen, no. 46 (Heidelberg, 1915); Byron Porter Smith, Islam in English Literature (Beirut: American Press, 1939). Див. також Jean-Luc Doutrelant, «L’Orient tragique au XVIIIe siècle», Revue des Sciences Humaines 146 (April-June 1972): 255-82. {465}
9. Michel Foucault, The Order of Things: An Archaeology of the Human Sciences (New York: Pantheon Books, 1970), pp. 138, 144. Див. також François Jacob, The Logic of Life: A History of Heredity, trans. Betty E. Spillmann (New York: Pantheon Books, 1973), p. 50 and passim, and Georges Canguilhem, La Connaissance de la vie (Paris: Gustave-Joseph Vrin, 1969), pp. 44-63.
10. Див. John G. Burke, «The Wild Man’s Pedigree: Scientific Method and Racial Anthropology», in The Wild Man Within: An Image in Western Thought from the Renaissance to Romanticism, ed. Edward Dudley and Maximillian E. Novak (Pittsburgh, Pa.: University of Pittsburgh Press, 1972), pp. 262-8. Див. також Jean Biou, «Lumieres et anthropophagie», Revue des Sciences Humaines 146 (April-June 1972): 223-34.
11. Henri Dehérain, Silvestre de Sacy: Ses Contemporains et ses disciples (Paris: Paul Geuthner, 1938), p. 111.
12. Ці та інші деталі можна знайти там само, сс. і-хххііі.
13. Due de Broglie, «Éloge de Silvestre de Sacy», in Sacy, Mélanges de litérature orientale (Paris: E. Ducrocq. 1833), p. xii.
14. Bon Joseph Dacier, Tableau historique de l’érudition française, ou Rapport sur les progrès de l’histoire et de la littérature ancienne depuis 1789 (Paris: Imprimerie impériale, 1810), pp. 23, 35, 31.
15. Michel Foucault, Discipline and Punish: The Birth of the Prison, trans. Alan Sheridan (New York: Pantheon Books, 1977), pp. 193-4.
16. Broglie, «Éloge de Silvestre de Sacy», p. 107.
17. Sacy, Mélanges de littérature orientale, pp. 107, 110, 111-12.
18. Silvestre de Sacy, Chrestomathie arabe, ou Extraits de divers écrivains arabes, tant en prose qu’en vers, avec une traduction française et des notes, à l’usage des élèves de l’École royale et spéciale des langues orientates vivantes (vol. 1, 1826; reprint ed., Osnabrück: Biblio Verlag, 1973), p. viii.
19. Про поняття «доповнюваності» (supplementarity), «постачання» (supply) та суплікації (supplication) див. Jacques Derrida, De la grammatologie (Paris: Éditions de Minuit, 1967), p. 203 and passim.
20. Неповний перелік студентів Сасі дається, і його вплив розглядається в Johann W. Fiick, Die Arabischen Studien in Europa bis in den Anfang des 20. Jahrhunderts (Leipzig: Otto Harrassowitz, 1955), pp. 156-7.
21. Опис Фуко одного архіву дається в The Archaeology of Knowledge and the Discourse on Language, trans. A. M. Sheridan Smith and Rupert Sawyer (New York: Pantheon Books, 1972), pp. 79-131. Ґабріель Моно, один з молодших і дуже проникливих сучасників Ренана, зауважує, що Ренан аж ніяк не був революціонером у лінґвістиці, археології або {466} екзегетиці, та оскільки він мав на той час найбільші за обсягом і найглибші знання в цих науках, то в кожній його вважали її найвидатнішим представником. (Renan, Taine, Michelet [Paris: Calmann-Levy, 1894], pp. 40-1). Див. також Jean-Louis Dumas, «La Philosophic de l’histoire de Renan», Revue de Métaphysique et de Morale 77, no. 1 (January-March 1972): 100-28.
22. Honoré de Balzac, Louis Lambert (Paris: Calmann-Lévy, n.d.), p. 4.
23. Філологічні репліки Ніцше можна знайти повсюди в його творах. Див. насамперед його примітки до «Wir Philologen», взяті з його записників за січень-липень 1875 p., перекладені Вільямом Ероусмітом як «Notes for We Philologists», Arion, N. S. 1/2 (1974): 279-380; a також фраґменти про мову та перспективізм у The Will to Power, trans. Walter Kaufmann and R. J. Hollingdale (New York: Vintage Books, 1968).
24. Ernest Renan, L’Avenir de la science: Pensées de 1848, 4th ed. (Paris: Calmann-Lévy, 1890), pp. 141, 142-5, 146, 148, 149.
25. Ibid., p. xiv and passim.
26. Увесь вступний розділ — bk. 1, chap. 1 — of the Histoire générate et système comparé des langues sémitiques, in Oeuvres complètes, ed. Henriette Psichari (Paris: Calmann-Lévy, 1947-61), 8: 143-63, є справжньою енциклопедією расових забобонів, спрямованих проти семітів (тобто мусульман та євреїв). Решта трактату щедро всіяна такими самими поняттями, як і багато інших Ренанових праць, включаючи «L’Avenir de la science», особливо примітки Ренана.
27. Ernest Renan, Correspondance; 1846-1871 (Paris: Calmann-Lévy, 1926), 1: 7-12.
28. Ernest Renan, Souvenirs d’enfance et de jeunesse, in Oeuvres complètes, 2: 892. У двох своїх працях Жан Пом’є (Jean Pommier) цікаво й детально розглядає Ренана як посередника між релігією й філологією: Renan, d’après des documents inédits (Paris: Perrin, 1923), pp. 48-68, and La Jeunesse cléricals d’Ernest Renan (Paris: Les Belles Lettres, 1933). Про це оповідається в більш недавній публікації: J. Chaix-Ruy, Ernest Renan (Paris: Emmanuel Vitte, 1956), pp. 89-111. Стандартний текст — зроблений більше в термінах релігійного покликання Ренана — досі зберігає свою цінність: Pierre Lasserre, La Jeunesse d’Ernest Renan: Histoire de la crise religieuse au XIXe siècle, 3 vols. (Paris: Garnier Frères, 1925). В томі 2, на сс. 50-166 та 265-298 дається змістовний опис зв’язків між філологією, філософією та природничими науками.
29. Ernest Renan, «Des services rendus aux sciences historiques par la philologie», in Oeuvres complètes 8: 1228. {467}
30. Renan, Souvenirs, p. 892.
31. Foucault, The Order of Things, pp. 290-300. Разом з дискредитацією едемського походження мови дискредитовані в цьому плані також інші теорії — теорія Потопу, теорія будівництва Вавилонської вежі. Найдетальнішу історію теорій походження мови дано в Arno Borst, Der Turmbau van Babel: Geschichte der Meinungen über Ursprung und Vielfalt der Sprachen und Volker, 6 vols. (Stuttgart: Anton Hiersemann, 1957-63).
32. Цитується Реймондом Швабом, La Renaissance orientate (Paris: Payot, 1950), p. 69. Про небезпеки надто швидких узагальнень щодо орієнтальних відкриттів див. роздуми видатного тогочасного синолога Абеля Ремюза. Rémusat, Melanges postumes d’histoire et litérature orientales (Paris: Imprimerie royale, 1843), p. 226 and passim.
33. Samuel Taylor Coleridge, Biographia Literaria, chap. 16, in Selected Poetry and Prose of Coleridge, ed. Donald A. Stauffer (New York: Random House, 1951), pp. 276-7.
34. Benjamin Constant, Oeuvres, ed. Alfred Roulin (Paris: Gallimard, 1957), p. 78.
35. Abrams, Natural Supernaturalism, p. 29.
36. Renan, De l’origine du langage, in Oeuvres completes, 8: 122.
37. Renan, «De la part des peuples sémitiques dans l’histoire de la civilisation», in Oeuvres completes, 2: 320.
38. Ibid., p. 333.
39. Renan, «Trois Professeurs au Collège de France: Étienne Quatremère», in Oeuvres complètes, 1: 129. Ренан не помилявся щодо Катремера, який мав талант вибрати цікаві теми для вивчення, а потім зробити їх украй занудними. Див. його есе «Le Goût des livres chez les orientaux» and «Des sciences chez les arabes», in his Mélanges d’histoire et de philologie orientales (Paris: E. Ducrocq, 1861), pp. 1-57.
40. Honoré de Balzac, La Peau de chagrin, vol. 9 (Études philosophiques 1) of La Comédie humaine, ed. Marcel Bouteron (Paris: Gallimard, 1950), p. 39; Renan, Histoire générate des langues sémitiques, p. 134.
41. Див., наприклад, De l’origine du langage, p. 102, and Histoire générate, p. 180.
42. Renan, L’Avenir de la science, p. 23. Весь фраґмент тексту читається так: «Pour moi, je ne connais qu’un seul résultat à la science, c’est de résoudre l’enigme, c’est de dire définitivement à l’homme le mot des choses, c’est de l’expliquer à lui-même, c’est de lui donner, au nom de la seule autorité légitime qui est la nature humaine toute entière, le symbole que les religions lui donnaient tout fait et qu’ils ne peut plus accepter». {468}
43. See Madeleine V.-David, Le Débat sur les écritures et l’hiéroglyphe aux XVIIe et XVIIIe siècles et l’application de la notion de déchiffrement aux écritures mortes (Paris: S.E.V.P.E.N., 1965), p. 130.
44. Ренан згадується лише побіжно в Schwab’s La Renaissance orientate, not at all in Foucault’s The Order of Things, і трохи в невигідному світлі в Holger Pederson’s The Discovery of Language: Linguistic Science in the Nineteenth Century, trans. John Webster Spargo (1931; reprint ed., Bloomington: Indiana University Press, 1972). Макс Мюллер у своїх Lectures on the Science of Language (1861-64; reprint ed., New York: Scribner, Armstrong, & Co., 1875) і Ґюстав Деґа у своїй Histoire des orientalistes de l’Europe du XIIe au XIXe siècle, 2 vols. (Paris: Adrien Maisonneuve, 1868-70) взагалі про Ренана не згадують. Праця Джеймса Дарместетера: Essais Orientaux (Paris: A. Levy, 1883) — перше есе в якій («L’Orientalisme en France») присвячене Ренанові, але не згадує про його внесок. У енциклопедичному (й надзвичайно цінному) майже-вахтовому-журналі Жуля Моля подано близько десятка коротких записів про праці Ренана, Mohl Jules. Vingtsept ans d’histoire des études orientales: Rapports faits à la Société asiatique de Paris de 1840 à 1867, 2 vols. (Paris: Reinwald, 1879-80).
45. У працях про раси та про расизм Ренан посідає досить важливе місце. Про нього написано в таких творах: Ernest Seillière, La Philosophie de l’impérialisme, 4 vols. (Paris: Pion, 1903-8); Théophile Simar, Étude critique sur la formation de la doctrine des races au XVIIIe siècle et son expansion au XIXe siècle (Brussels: Hayez, 1922); Erich Voegelin, Rasse und Staat (Tübingen: J. C. B. Mohr, 1933), і тут слід згадати також про нього Die Rassenidee in der Geistesgeschichte van Ray bis Carus (Berlin: Junker und Dunnhaupt, 1933), which, although it does not deal with Renan’s period, is an important complement to Rasse und Staat; Jacques Barzun, Race: A Study in Modern Superstition (New York: Harcourt, Brace & Co., 1937).
46. В «La Renaissance oriental» Шваб присвячує кілька блискучих сторінок музею, паралелізмові між біологією та лінґвістикою, а також Кюв’є, Бальзакові та іншим; див. с. 323 і всюди. Про бібліотеку та її важливість для культури середини дев’ятнадцятого сторіччя див. Foucault, «La Bibliothèque fantastique», which is his preface to Flaubert’s La Tentation de Saint Antoine (Paris: Gallimard, 1971), pp. 7-33. Я вдячний професорові Еуґеніо Донато за те, що він привернув мою увагу до цих речей; див. «Donato Eugenio. A Mere Labyrinth of Letters: Flaubert and the Quest for Fiction», Modern Language Notes 89, no. 6 (December 1974): 885-910.
47. Renan, Histoire générate, pp. 145-6. {469}
48. See L’Avenir de la science, p. 508 and passim.
49. Renan, Histoire générate, p. 214.
50. Ibid., p. 527. Ця ідея простежується назад до проведеного Фрідріхом Шлеґелем розрізнення між органічними та аглютинативними мовами, причому семітська мова належить до цього другого типу. Гумбольдт робить те саме розрізнення, як і більшість орієнталістів після Ренана.
51. Ibid., pp. 531-2.
52. Ibid., p. 515 and passim.
53. See Jean Seznec, Nouvelles Études sur «La Tentation de Saint Antoine» (London: Warburg Institute, 1949), p. 80.
54. See Étienne Geoffroy Saint-Hilaire, Philosophie anatomique: Des monstruosités humaines (Paris: published by the author, 1822). Повний заголовок праці Ісидора Жоффруа Сент-Ілера такий: Histoire générate et particulière des anomalies de l’organisation chez l’homme et les animaux, ouvrage comprenante des recherches sur les caractères, la classification, l’influence physiologique et pathologique, les rapports généraux, les lois et les causes des monstruosités, des variétés et vices de conformation, ou traité de tératologie, 3 vols. (Paris: J.-B. Baillière, 1832-36). Ми знайдемо кілька змістовних сторінок про біологічні ідеї Ґете в Erich Heller, The Disinherited Mind (New York: Meridian Books, 1959), pp. 3-34. Див. також Jacob, The Logic of Life, and Canguilhem, La Connaissance de la vie, pp. 174-84, де подано дуже цікаві відомості про місце Сент-Ілера в розвитку наук про життя.
55. Е. Saint-Hilaire, Philosophic anatomique, pp. xxii-xxiii.
56. Renan, Histoire generate, p. 156.
57. Renan, Oeuvres completes, 1: 621-2 and passim. Див. H. W. Wardman, Ernest Renan: A Critical Biography (London: Athlone Press, 1964), p. 66 and passim, де дається цікавий опис домашнього життя Ренана; хоча навряд чи в кого виникне бажання провести паралель між біографією Ренана і тим, що я назвав би його «чоловічим» світом, розповіді Вордмана дають цікаву інформацію — принаймні для мене.
58. Renan, «Des services rendus au sciences historiques par la philologie», in Oeuvres complètes, 8: 1228, 1232.
59. Ernst Cassirer, The Problem of Knowledge: Philosophy, Science, and History since Hegel, trans. William H. Woglom and Charles W. Hendel (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1950), p. 307.
60. Renan, «Réponse au discours de réception de M. de Lesseps (23 avril 1885)», in Oeuvres complètes, 1: 817. Проте цінність уміння бути справжнім сучасником була найліпше висвітлена, з посиланням на Ренана, Сент-Бевом у його статтях, написаних у червні 1862 р. Див. також Donald G. Charlton, {470} Positivist Thought in France During the Second Empire (Oxford: Clarendon Press, 1959), і його Secular Religions in France. Also Richard M. Chadbourne, «Renan and Sainte-Beuve», Remanic Review 44, no. 2 (April 1953): 126-35.
61. Renan, Oeuvres complètes, 8: 156.
62. У його листі Ґобіно від 26 червня 1856 p., Oeuvres complètes, 10: 203-4. Ідеї Ґобіно знайшли своє вираження в його Essai sur l’inégalité des races humaines (1853-55).
63. Процитовано Альбертом Гурані в його чудовій статті «Islam and the Philosophers of History», p. 222.
64. Caussin de Perceval, Essai sur l’histoire des Arabes avant l’Islamisme, pendant l’époque de Mahomet et jusqu’à la réduction de toutes les tribus sous la loi musulmane (1847 — 48; reprint ed., Graz, Austria: Akademische Druck- und Verlagsanstalt, 1967), 3: 332-9.
65. Thomas Carlyle, On Heroes, Hero-Worship, and the Heroic in History (1841; reprint ed., New York: Longmans, Green & Co., 1906), p. 63.
66. Індійський досвід Маколея описано в G. Otto Trevelyan, The Life and Letters of Lord Macaulay (New York: Harper & Brothers, 1875), 1: 344-71. Повний текст «Minute» Маколея легко прочитати в Philip D. Curtin, ed., Imperialism: The Documentary History of Western Civilization (New York: Walker & Co., 1971), pp. 178-91. Деякі наслідки поглядів Маколея для британського орієнталізму обговорюються в A. J. Arberry, British Orientalists (London: William Collins, 1943).
67. John Henry Newman, The Turks in Their Relation to Europe, vol. 1 of his Historical Sketches (1853; reprint ed., London: Longmans, Green & Co., 1920).
68. See Marguerite-Louise Ancelot, Salons de Paris, foyers éteints (Paris: Jules Tardieu, 1858).
69. Karl Marx, Surveys from Exile, ed. David Fernbach (London: Pelican Books, 1973), pp. 306-7.
70. Ibid., p. 320.
71. Edward William Lane, Author’s Preface to An Account of the Manners and Customs of the Modern Egyptians (1836; reprint ed., London: J. M. Dent, 1936), pp. xx, xxi.
72. Ibid., p. 1.
73. Ibid., pp. 160-1. Стандартна біографія Лейна опублікована 1877 p. й написана його двоюрідним онуком Стенлі Лейн-Пулом (Stanley Lane-Poole). Із симпатією розповідає про Лейна А. Дж. Арберрі (A. J. Arberry) y своїй Oriental Essays: Portraits of Seven Scholars (New York: Macmillan Co., 1960), pp. 87-121. {471}
74. Frederick Eden Pargiter, ed., Centenary Volume of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, 1823-1923 (London: Royal Asiatic Society, 1923), p. x.
75. Société asiatique: Livre du centenaire, 1822-1922 (Paris: Paul Geuthner, 1922), pp. 5-6.
76. Johann Wolfgang von Goethe, Westôstlicher Diwan (1819; reprint ed., Munich: Wilhelm Golmann, 1958), pp. 8-9, 12. Ім’я Caci шанобливо згадується в примітках Ґете, які він зробив до свого «Дивану».
77. Victor Hugo, Les Orientales, in Oeuvres poétiques, ed. Pierre Albouy (Paris: Gallimard, 1964), 1: 616-18.
78. François-Rene de Chateaubriand, Oeuvres romanesques et voyages, ed. Maurice Regard (Paris: Gallimard, 1969), 2: 702.
79. See Henri Bordeaux, Voyageurs d’Orient: Des pèlerins aux méharistes de Palmyre (Paris: Plon, 1926). Мені здалися корисними теоретичні ідеї про паломників та паломництва, подані в Victor Turner, Dramas, Fields, and Metaphors: Symbolic Action in Human Society (Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 1974), pp. 166-230.
80. Hassan al-Nouty, Le Proche-Orient dans la littérature française de Nerval à Barrés (Paris: Nizet, 1958), pp. 47-8, 277, 272.
81. Chateaubriand, Oeuvres, 2: 702 and note, 1684, 769-70, .769, 701 808, 908.
82. Ibid., pp. 1011, 979, 990, 1052.
83. Ibid., p. 1069.
84. Ibid., p. 1031.
85. Ibid., p. 999.
86. Ibid., pp. 1126-27, 1049.
87. Ibid., p. 1137.
88. Ibid., pp. 1148, 1214.
89. Alphonse de Lamartine, Voyage en Orient (1835; reprint ed., Paris: Hachette, 1887), 1: 10, 48-9, 179, 178, 148, 189, 118, 245-6, 251.
90. Ibid., 1: 363; 2: 74-5; 1: 475.
91. Ibid., 2: 92-3.
92. Ibid., 2: 526-7, 533. Two important works on French writers in the Orient are Jean-Marie Carré, Voyageurs et écrivains français en Égypte, 2 vols. (Cairo: Institut français d’archéologie orientale, 1932), і Moënis Taha-Hussein, Le Romantisme franfçais et l’Islam (Beirut: Dar-el-Maeref 1962).
93. Gérard de Nerval, Les Filles du feu, in Oeuvres, ed. Albert Béguin and Jean Richet (Paris: Gallimard, 1960), 1: 297-8.
94. Mario Praz, The Romantic Agony, trans. Angus Davison (Cleveland, Ohio: World Publishing Co., 1967).
95. Jean Bruneau, Le «Conte Orientate» de Flaubert (Paris: Denoel, 1973), p. 79. {472}
96. Усі вони розглядаються Брюно в ibid.
97. Nerval, Voyage en Orient, in Oeuvres, 2: 68, 194, 96, 342.
98. Ibid., p. 181.
99. Michel Butor, «Travel and Writing», trans. John Powers and K. Lisker, Mosaic 8, no. 1 (Fall 1974): 13.
100. Nerval, Voyage en Orient, p. 628.
101. Ibid., pp. 706, 718.
102. Flaubert in Egypt: A Sensibility on Tour, trans. and ed. Francis Steegmuller (Boston: Little, Brown & Co., 1973), p. 200. Я також ознайомився з такими текстами, де можна знайти всі «орієнтальні» матеріали Флобера: Oeuvres complètes de Gustave Flaubert (Paris: Club de l’Honnête homme, 1973), vols. 10, 11; Les Lettres d’Égypte, de Gustave Flaubert, ed. A. Youssef Naaman (Paris: Nizet, 1965); Flaubert, Correspondance, ed. Jean Bruneau (Paris, Gallimard, 1973), 1: 518 ff.
103. Harry Levin, The Gates of Horn: A Study of Five French Realists (New York: Oxford University Press, 1963), p. 285.
104. Flaubert in Egypt, pp. 173, 75.
105. Levin, Gates of Horn, p. 271.
106. Flaubert, Catalogue des opinions chic, in Oeuvres, 2: 1019.
107. Flaubert in Egypt, p. 65.
108. Ibid., pp. 220, 130.
109. Flaubert, La Tentation de Saint Antoine, in Oeuvres, 1: 85.
110. See Flaubert, Salammbô, in Oeuvres, 1: 809 ff. See also Maurice Z. Shroder, «On Reading Salammbô», L’Esprit créateur 10, no. 1 (Spring 1970): 24-35.
111. Flaubert in Egypt, pp. 198-9.
112. Foucault, «La Bibliothèque fantastique», in Flaubert, La Tentation de Saint Antoine, pp. 7-33.
113. Flaubert in Egypt, p. 79.
114. Ibid., pp. 211-2.
115. Обговорення цього процесу дається в Foucault, Archaeology of Knowledge; also Joseph Ben-David, The Scientist’s Role in Society (Englewood Cliffs, N.J.: Prentice-Hall, 1971). Див. також Edward W. Said, «An Ethics of Language», Diacritics 4, no. 2 (Summer 1974): 28-37.
116. Див. неоціненний перелік y Richard Bevis, Bibliotheca Cisorientalia: An Annotated Checklist of Early English Travel Books on the Near and Middle East (Boston: G. K. Hall & Co., 1973).
117. Про американських мандрівників див. Dorothee Metlitski Finkelstein, Melville’s Orienda (New Haven, Conn.: Yale University Press, 1961), and Franklin Walker, Irreverent Pilgrims: Melville, Browne, and Mark Twain in the Holy Land (Seattle; University of Washington Press, 1974). {473}
118. Alexander William Kinglake, Eothen, or Traces of Travel Brought Home from the East, ed. D. G. Hogarth (1844; reprint ed., London: Henry Frowde, 1906), pp. 25, 68, 241, 220.
119. Flaubert in Egypt, p. 81.
120. Thomas J. Assad, Three Victorian Travellers: Burton, Blunt and Doughty (London: Routledge & Kegan Paul, 1964), p. 5.
121. Richard Burton, Personal Narrative of a Pilgrimage to al-Madinah and Meccah, ed. Isabel Burton (London: Tylston & Edwards, 1893), 1: 9, 108-10.
122. Richard Burton, «Terminal Essay», in The Book of the Thousand and One Nights (London: Burton Club, 1886), 10: 63-302.
123. Burton, Pilgrimage, 1: 112, 114.
Розділ третій
Орієнталізм сьогодні
1. Friedrich Nietzsche, «On Truth and Lie in an Extra-Moral Sense», in The Portable Nietzsche, ed. and trans. Walter Kaufmann (New York: Viking Press, 1954), pp. 46-7.
2. Число арабських мандрівників на Захід приблизно оцінюється й обговорюється в Ibrahim Abu-Lughod in Arab Rediscovery of Europe: A Study in Cultural Encounters (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1963), pp. 75-6 and passim.
3. Див. Philip D. Curtin, ed., Imperialism: The Documentary History of Western Civilization (New York: Walker & Co., 1972), pp. 73-105.
4. Див. Johann W. Fuck, «Islam as an Historical Problem in European Historiography since 1800», in Historians of the Middle East, ed. Bernard Lewis and P. M. Holt (London: Oxford University Press, 1962), p. 307.
5. Ibid., p. 309.
6. Див. Jacques Waardenburg, L’Islam dans le miroir de l’Occident (The Hague: Mouton & Co., 1963).
7. Ibid., p. 311.
8. P. Masson-Oursel, «La Connaissance scientifique de l’Asie en France depuis 1900 et les varietes de l’Orientalisme», Revue Philosophique 143, nos. 7-9 (July-September 1953): 345.
9. Evelyn Baring, Lord Cromer, Modern Egypt (New York: Macmillan Co., 1908), 2: 237-8.
10. Evelyn Baring, Lord Cromer, Ancient and Modern Imperialism (London: John Murray, 1910), pp. 118, 120.
11. George Nathaniel Curzon, Subjects of the Day: Being a Selection of Speeches and Writings (London: George Alien & Unwin, 1915), pp. 4-5, 10, 28. {474}
12. Ibid., pp. 184, 191-2. Про історію цієї школи див. С. H. Phillips, The School of Oriental and African Studies, University of London, 1917-1967: An Introduction (London: Design for Print, 1967).
13. Eric Stokes, The English Utilitarians and India (Oxford: Clarendon Press, 1959).
14. Цитується в Michael Edwardes, High Noon of Empire: India Under Curzon (London: Eyre & Spottiswoode, 1965), pp. 38-9.
15. Curzon, Subjects of the Day, pp. 155-6.
16. Joseph Conrad, Heart of Darkness, in Youth and Two Other Stories (Garden City, N.Y.: Doubleday, Page, 1925), p. 52.
17. Ілюстративний уривок із праці де Ваттеля знайдете в Curtin, ed., Imperialism, pp. 42 — 5.
18. Цитується де Ке в M. de Caix, La Syrie in Gabriel Hanotaux, Histoire des colonies françaises, 6 vols. (Paris: Société de l’histoire nationale, 1929-33), 3: 481.
19. Ці деталі можна знайти в Vernon McKay, «Colonialism in the French Geographical Movement», Geographical Review 33, no. 2 (April 1943): 214-32.
20. Agnes Murphy, The Ideology of French Imperialism, 1817-1881 (Washington: Catholic University of America Press, 1948), pp. 46, 54, 36, 45.
21. Ibid., pp. 189, 110, 136.
22. Jukka Nevakivi, Britain, France, and the Arab Middle East, 1914-1920 (London: Athlone Press, 1969), p. 13.
23. Ibid., p. 24.
24. D. G. Hogarth, The Penetration of Arabia: A Record of the Development of Western Knowledge Concerning The Arabian Peninsula (New York: Frederick A. Stokes, 1904). Є добра, недавно опублікована книжка на цю тему: Robin Bidwell, Travellers in Arabia (London: Paul Hamlyn, 1976).
25. Edmond Bremond, Le Hedjaz dans la guerre mondiale (Paris: Payot, 1931), pp. 242 ff.
26. Le Comte de Cressaty, Les Intérêts de la France en Syrie (Paris: Floury, 1913).
27. Rudyard Kipling, Verse (Garden City, N.Y.: Doubleday & Co., 1954), p. 280.
28. Теми виключення та ув’язнення в культурі дев’ятнадцятого сторіччя зіграли важливу роль у працях Мішеля Фуко, зовсім нещодавно в його Discipline and Punish: The Birth of the Prison (New York: Pantheon Books, 1977), and The History of Sexuality, Volume 1: An Introduction (New York: Pantheon Books, 1978).
29. The Letters of T. E. Lawrence of Arabia, ed. David Garnett (1938; reprint ed., London: Spring Books, 1964), p. 244. {475}
30. Gertrude Bell, The Desert and the Sown (London: William Heinemann, 1907), p. 244.
31. Gertrude Bell, From Her Personal Papers, 1889-1914, ed. Elizabeth Burgoyne (London: Ernest Benn, 1958), p. 204.
32. William Butler Yeats, «Byzantium», The Collected Poems (New York: Macmillan Co., 1959), p. 244.
33. Stanley Diamond, In Search of the Primitive: A Critique of Civilization (New Brunswick, N.J.: Transaction Books, 1974), p. 119.
34. Див. Harry Bracken, «Essence, Accident and Race», Hermathena 116 (Winter 1973): pp. 81-96.
35. George Eliot, Middlemarch: A Study of Provincial Life (1872; reprint ed., Boston: Houghton Mifflin Co., 1956), p. 13.
36. Lionel Trilling, Matthew Arnold (1939; reprint ed., New York: Meridian Books, 1955), p. 214.
37. Див. Hannah Arendt, The Origins of Totalitarianism (New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1973), p. 180, note 55.
38. W. Robertson Smith, Kinship and Marriage in Early Arabia, ed. Stanley Cook (1907; reprint ed., Oesterhout, N.B.: Anthropological Publications, 1966), pp. xiii, 241.
39. W. Robertson Smith, Lectures and Essays, ed. John Sutherland Black and George Chrystal (London: Adam & Charles Black, 1912), pp. 492-3.
40. Ibid., pp. 492, 493, 511, 500, 498-9.
41. Charles M. Doughty, Travels in Arabia Deserta, 2nd ed., 2 vols. (New York: Random House, n.d.), 1: 95. Див. також чудову статтю Річара Бівіса, «Spiritual Geology: C. M. Doughty and the Land of the Arabs», Victorian Studies 16 (December 1972), 163-81.
42. T. E. Lawrence, The Seven Pillars of Wisdom: A Triumph (1926; reprint ed., Garden City, N.Y.: Doubleday, Doran & Co., 1935), p. 28.
43. Обговорення цих проблем можна знайти в Talal Asad, «Two European Images of Non-European Rule», in Anthropology and the Colonial Encounter, ed. Talal Asad (London: Ithaca Press, 1975), pp. 103-18.
44. Arendt, Origins of Totalitarianism, p. 218.
45. T. E. Lawrence, Oriental Assembly, ed. A. W. Lawrence (New York: E. P. Dutton & Co., 1940), p. 95.
46. Цитується в Stephen Ely Tabachnick, «The Two Veils of T. E. Lawrence», Studies in the Twentieth Century 16 (Fall 1975): 96-7.
47. Lawrence, Seven Pillars of Wisdom, pp. 42-3, 661.
48. Ibid., pp. 549, 550-2.
49. E. M. Forster, A Passage to India (1924; reprint ed., New York: Harcourt, Brace & Co., 1952), p. 322. {476}
50. Maurice Barrès, Une Enquête aux pays du Levant (Paris: Plon, 1923), 1: 20; 2: 181, 192, 193, 197.
51. D. G. Hogarth, The Wandering Scholar (London: Oxford University Press, 1924). Гоґарт описує його стиль як стиль «спершу дослідника, а вже потім вченого» (с. 4).
52. Цитується Ґіббом у «Structure of Religious Thought in Islam», in his Studies on the Civilization of Islam, ed. Stanford J. Shaw and William R. Polk (Boston: Beacon Press, 1962), p. 180.
53. Frederic Lefèvre, «Une Heure avec Sylvain Lévi», in Memorial Sylvain Lévi, ed. Jacques Bacot (Paris: Paul Hartmann, 1937), pp. 123-4.
54. Paul Valéry, Oeuvres, ed. Jean Hytier (Paris: Gallimard, 1960), 2: 1556-7.
55. Цитується в Christopher Sykes, Crossroads to Israel (1965; reprint ed., Bloomington: Indiana University Press, 1973), p. 5.
56. Cited in Alan Sandison, The Wheel of Empire: A Study of the Imperial Idea in Some Late Nineteenth and Early Twentieth Century Fiction (New York: St. Martin’s Press, 1967), p. 158. Чудове дослідження французького еквіваленту — це Marline Astier Loutfi, Litterature et colonialisme: L’Expansion coloniale vue dans la littérature romanesque française, 1871-1914 (The Hague: Mouton & Co., 1971).
57. Paul Valéry, Variété (Paris: Gallimard, 1924), p. 43.
58. George Orwell, «Marrakech», in A Collection of Essays (New York: Doubleday Anchor Books, 1954), p. 187.
59. Valentine Chirol, The Occident and the Orient (Chicago: University of Chicago Press, 1924), p. 6.
60. Élie Faure, «Orient et Occident», Mercure de France 229 (July 1-August 1, 1931): 263, 264, 269, 270, 272.
61. Fernand Baldensperger, «Où s’affrontent l’Orient et l’Occident intel-lectuels», in Études d’histoire littéraire, 3rd ser. (Paris: Droz, 1939), p. 230.
62. I. A. Richards, Mencius on the Mind: Experiments in Multiple Definitions (London: Routledge & Kegan Paul, 1932), p. xiv.
63. Selected Works of C. Snouck Hurgronje, ed. G. H. Bousquet and J. Schacht (Leiden: E. J. Brill, 1957), p. 267.
64. H. A. R. Gibb, «Literature», in The Legacy of Islam, ed. Thomas Arnold and Alfred Guillaume (Oxford: Clarendon Press, 1931), p. 209.
65. Найкращий опис цього періоду в політичних, соціальних, економічних та культурних термінах можна знайти в Jacques Berque, Egypt: Imperialism and Revolution, trans. Jean Stewart (New York: Praeger Publishers, 1972).
66. Змістовна розповідь про інтелектуальний проект, що лежить в основі їхньої праці, дається в Arthur R. Evans, Jr.,ed., On Four Modern Humanists: Hofmannsthal, Gundolf, Curtius, Kantorowics (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1970). {477}
67. Erich Auerbach, Mimesis: The Representation of Reality in Western Literature, trans. Willard R. Trask (1946; reprint ed., Princeton, N. J.: Princeton University Press, 1968), and his Literary Language and Its Public in Late Latin Antiquity and in the Middle Ages, trans. Ralph Manheim (New York: Bollingen Books, 1965).
68. Erich Auerbach, «Philology and Weltliteratur», trans. M. and E. W. Said, Centennial Review 13, no. 1 (Winter 1969): 11.
69. Ibid., p. 17.
70. Наприклад, у H. Stuart Hughes, Consciousness and Society: The Reconstruction of European Social Thought, 1890-1930 (1958; reprint ed., New York: Vintage Books, 1961).
71. See Anwar Abdel Malek, «Orientalism in Crisis», Diogenes 44 (Winter 1963): 103-40.
72. R. N. Cust, «The International Congresses of Orientaliste», Hellas 6, no. 4 (1897): 349.
73. See W. F. Wertheim, «Counter-insurgency Research at the Turn of the Century — Snouck Hurgronje and the Acheh War», Sociologische Gids 19 (September-December 1972).
74. Sylvain Lévi, «Les Parts respectives des nations occidentales dans les progrès de l’indianisme», in Mémorial Sylvain Lévi, p. 116.
75. H. A. R. Gibb, «Louis Massignon (1882-1962)», Journal of the Royal Asiatic Society (1962), pp. 120, 121.
76. Louis Massignon, Opera Minora, ed. Y. Moubarac (Beirut: Dar-el-Maaref, 1963), 3: 114. Я використав повну бібліографію праць Массіньйона, укладену Мубараком: L’Oeuvre de Louis Massignon (Beirut: Éditions du Cénacle libanais, 1972-73).
77. Massignon, «L’Occident devant l’Orient: Primauté d’une solution culturelle», in Opera Minora, 1: 208-23.
78. Ibid., p. 169.
79. Див. Waardenburg, L’Islam dans le miroir de l’Occident, pp. 147, 183, 186, 192, 211, 213.
80. Massignon, Opera Minora, 1: 227.
81. Ibid., p. 355.
82. Цитується з Массіньйонового есе про Біруні, опублікованого в Waardenburg, L’Islam dans le miroir de l’Occident, p. 225.
83. Massignon, Opera Minora, 3: 526.
84. Ibid., pp. 610-11.
85. Ibid., p. 212. Також с. 211, де він ще раз нападає на британців і сс. 423-427, де він дає свою оцінку Лоуренсові.
86. Цитується в Waardenburg, L’Islam dans le miroir de l’Occident, p. 219.
87. Ibid., pp. 218-19.
88. Див. A. L. Tibawi, «English-Speaking Orientalists: A Critique of Their Approach to Islam and Arab Nationalism, Part I», {478} Islamic Quarterly 8, nos. 1, 2 (January-June 1964): 25-44; «Part II», Islamic Quarterly 8, nos. 3, 4 (July-December 1964): 73-88.
89. «Une figure domine tous les genres [of Orientalist work], celle de Louis Massignon»: Claude Cahen and Charles Pellat, «Les Études arabes et islamiques», Journal asiatique 261, nos. 1, 4 (1973): 104. Дуже деталізований огляд ісламсько-орієнталістської галузі можна знайти в Jean Sauvaget, Introduction à l’histoire de l’Orient musulman: Éléments de bibliographie, ed. Claude Cahen (Paris: Adrien Maisonneuve, 1961).
90. William Polk, «Sir Hamilton Gibb Between Orientalism and History», International Journal of Middle East Studies 6, no. 2 (April 1975): 131-9. Я використав бібліографію Ґіббових праць, подану в Arabic and Islamic Studies in Honor of Hamilton A. R. Gibb, ed. George Makdisi (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1965), pp. 1-20.
91. H. A. R. Gibb, «Oriental Studies in the United Kingdom», in The Near East and the Great Powers, ed. Richard N. Frye (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1951), pp. 86-7.
92. Albert Hourani, «Sir Hamilton Gibb, 1895-1971», Proceedings of the British Academy 58 (1972): p. 504.
93. Duncan Black Macdonald, The Religious Attitude and Life in Islam (1909; reprint ed., Beirut: Khayats Publishers, 1965), pp. 2-11.
94. H. A. R. Gibb, «Whither Islam?» in Whither Islam? A Survey of Modern Movements in the Moslem World, ed. H. A. R. Gibb (London: Victor Gollancz, 1932), pp. 328, 387.
95. Ibid., p. 335.
96. Ibid., p. 377.
97. H. A. R. Gibb, «The Influence of Islamic Culture on Medieval Europe», John Rylands Library Bulletin 38, no. 1 (September 1955): 98.
98. H. A. R. Gibb, Mohammedanism: An Historical Survey (London: Oxford University Press, 1949), pp. 2, 9, 84. .
99. Ibid., pp. 111,88, 189.
100. H. A. R. Gibb, Modern Trends in Islam (Chicago: University of Chicago Press, 1947), pp. 108, 113, 123.
101. Обидва есе можна знайти в Gibb’s Studies on the Civilization of Islam, pp. 176-208 and 3-33.
102. R. Emmett Tyrell, Jr., «Chimera in the Middle East», Harper’s, November 1976, pp. 35-8.
103. Цитується в Ayad al-Qazzaz, Ruth Afiyo, et al., The Arabs in American Textbooks, California State Board of Education, June 1975, pp. 10, 15.
104. «Statement of Purpose», MESA Bulletin 1, no. 1 (May 1967): 33. {479}
105. Morroe Berger, «Middle Eastern and North African Studies: Developments and Needs», MESA Bulletin 1, no. 2 (November 1967): 16.
106. Menachem Mansoor, «Present State of Arabic Studies in the United States», in Report on Current Research 1958, ed. Kathleen H. Brown (Washington: Middle East Institute, 1958), pp. 55-6.
107. Harold Lasswell, «Propaganda», Encyclopedia of the Social Sciences (1934), 12: 527. Я завдячую це посилання професорові Ноамові Хомському.
108. Marcel Proust, The Guermantes Way, trans. C. K. Scott Moncrieff (1925; reprint ed., New York: Vintage Books, 1970), p. 135.
109. Nathaniel Schmidt, «Early Oriental Studies in Europe and the Work of the American Oriental Society, 1842-1922», Journal of the American Oriental Society 43 (1923): 11. Див. також E. A. Speiser, «Near Eastern Studies in America, 1939-45», Archiv Orientalni 16 (1948): 76-88.
110. Для прикладу можна назвати Henry Jessup, Fifty-Three Years in Syria, 2 vols. (New York: Fleming H. Reveil, 1910).
111. Про зв’язок між проголошенням декларації Бальфура та воєнною політикою Сполучених Штатів див. Doreen Ingrams, Palestine Papers 1917-1922: Seeds of Conflict (London: Сох & Syman, 1972), pp. 10 ff.
112. Mortimer Graves, «A Cultural Relations Policy in the Near East», in The Near East and the Great Powers, ed. Frye, pp. 76, 78.
113. George Camp Keiser, «The Middle East Institute: Its Inception and Its Place in American International Studies», in The Near East and the Great Powers, ed. Frye, pp. 80, 84.
114. Розповідь про цю міґрацію можна знайти в The Intellectual Migration: Europe and America, 1930-1960, ed. Donald Fleming and Bernard Bailyn (Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1969).
115. Gustave von Grunebaum, Modern Islam: The Search for Cultural Identity (New York: Vintage Books, 1964), pp. 55, 261.
116. Abdullah Laroui, «Pour une méthodologie des études islamiques: L’Islam au miroir de Gustave von Grunebaum», Diogène 38 (July-September 1973): 30. Це есе увійшло до збірника Ляруї: Laroui, The Crisis of the Arab Intellectuals: Traditionalism or Historicism? trans. Diarmid Cammell (Berkeley: University of California Press, 1976).
117. David Gordon, Self-Determination and History in the Third World (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1971).
118. Laroui, «Pour une méthodologie des études islamiques», p. 41.
119. Manfred Halpern, «Middle East Studies: A Review of the State of the Field with a Few Examples», World Politics 15 (October 1962): 121-2. {480}
120. Ibid., p. 117.
121. Leonard Binder, «1974 Presidential Address», MESA Bulletin 9, no. 1 (February 1975): 2.
122. Ibid., p. 5.
123. «Middle East Studies Network in the United States», MERIP Reports 38 (June 1975): 5.
124. Дві найкращі критичні рецензії на «Кембриджську історію» — це: Albert Hourani, The English Historical Review 87, no. 343 (April 1972): 348-57, and Roger Owen, Journal of Interdisciplinary History 4, no. 2 (Autumn 1973): 287-98.
125. P. M. Holt, Introduction, The Cambridge History of Islam, ed. P. M. Holt, Anne K. S. Lambton, and Bernard Lewis, 2 vols. (Cambridge: Cambridge University Press, 1970), 1: xi.
126. D. Sourdel, «The Abbasid Caliphate», Cambridge History of Islam, ed. Holt et al., 1: 121.
127. Z. N. Zeine, «The Arab Lands», Cambridge History of Islam, ed. Holt et al., 1: 575.
128. Dankwart A. Rustow, «The Political Impact of the West», Cambridge History of Islam, ed. Holt et al., 1: 697.
129. Цитується в Ingrams, Palestine Papers, 19171922, pp. 31-2.
130. Robert Alter, «Rhetoric and the Arab Mind», Commentary, October 1968, pp. 61-85. Стаття Альтера була хвалебною рецензією на книжку генерала Єгошафата Гаркаві: Yegoshafat Harkabi, Arab Attitudes to Israel (Jerusalem: Keter Press, 1972).
131. Gil Carl Alroy, «Do The Arabs Want Peace?» Commentary, February 1974, pp. 56-61.
132. Roland Barthes, Mythologies, trans. Annette Lavers (New York: Hill & Wang, 1972), pp. 109-59.
133. Raphael Patai, Golden River to Golden Road: Society, Culture, and Change in the Middle East (Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1962; 3rd rev. ed., 1969), p. 406.
134. Raphael Patai, The Arab Mind (New York: Charles Scribner’s Sons, 1973). Як працю ще більш расистського напрямку можна назвати John Laffin, The Arab Mind Considered: A Need for Understanding (New York: Taplinger Publishing Co., 1976).
135. Sania Hamady, Temperament and Character of the Arabs (New York: Twayne Publishers, 1960), p. 100. Книжка Гамаді — улюблений твір серед ізраїльтян та апологетів Ізраїлю; Елрой цитує її схвально і так само робить Амос Елон у The Israelis: Founders and Sons (New York: Holt, Rinehart & Winston, 1971). Морро Берґер (див. прим. 137, нижче) також часто її цитує. Зразком для неї є книжка Лейна «Звичаї та побут {481} сучасних єгиптян», але їй далеко до Лейнової начитаності та загальної ерудиції.
136. Теза Манфреда Гальперна дається в «Four Contrasting Repertories of Human Relations in Islam: Two Pre-Modern and Two Modern Ways of Dealing with Continuity and Change, Collaboration and Conflict and the Achieving of Justice», a paper presented to the 22nd Near East Conference at Princeton University on Psychology and Near Eastern Studies, May 8, 1973. Цю доповідь було підготовлено на основі статті Гальперна: «A Redefinition of the Revolutionary Situation», Journal of International Affairs 23, no. 1 (1969): 54-75.
137. Morroe Berger, The Arab World Today (New York: Doubleday Anchor Books, 1964), p. 140. Схожі імплікації підпирають недоладні праці квазіарабістів, таких, як Джоел Кармікаел (Joel Carmichael) та Даніель Лернер (Daniel Lerner); більш тонко користуються ними такі політологи та історики, як Теодор Дрейпер (Theodore Draper), Вальтер Лакер (Walter Lacqueur) та Елі Кедурі (Élie Kedourie). Вони очевидні в таких високо цінованих працях, як Gabriel Baer’s Population and Society in the Arab East, trans. Hanna Szoke (New York: Frederick A. Praeger, 1964), and Alfred Bonne’s State and Economics in the Middle East: A Society in Transition (London: Routledge & Kegan Paul, 1955). Як здається, консенсус полягає в тому, що якщо араби взагалі спроможні мислити, то мислять вони інакше — тобто не обов’язково логічно, а часто й без усякої логіки. Див. також дослідження, виконане Адель Дагером для RAND: Adel Daher, Current Trends in Arab Intellectual Thought (RM-5979-FF, December 1969), і його типовий висновок, що «підхід конкретного розв’язання проблем явно відсутній у арабській думці» (с. 29). У своїй рецензії-есе, написаній для «Журналу інтердисциплінарної історії» (див. прим. 124, вище), Роджер Оуен атакує саме поняття «іслам» як концептуальне для історичних студій. Він сфокусовує свою увагу на «Кембриджській історії ісламу», що, як йому здається, в певний спосіб увічнює ідею ісламу (яку знаходимо в таких авторів, як Карл Беккер (Carl Becher) та Макс Вебер (Max Weber), «сутнісно визначену як релігійна, феодальна й антираціональна система, [що їй] бракує необхідних характеристик, які зробили європейський проґрес можливим. Обґрунтовані докази цілковитої надуманості тез Вебера можна знайти в Maxime Rodinson’s Islam and Capitalism, trans. Brian Pearce (New York: Pantheon Books, 1974), pp. 76-117.
138. Hamady, Character and Temperament, p. 197. {482}
139. Berger, Arab World, p. 102.
140. Цитується Айрин Джензьєр (Irene Gendzier) y: Frantz Fanon: A Critical Study (New York: Pantheon Books, 1973), p. 94.
141. Berger, Arab World, p. 151.
142. P. J. Vatikiotis, ed., Revolution in the Middle East, and Other Case Studies; proceedings of a seminar (London: George Alien & Unwin, 1972), pp. 8-9.
143. Ibid., pp. 12,13.
144. Bernard Lewis, «Islamic Concepts of Revolution», in ibid., pp. 33, 38-9. Дослідження Льюїса: Lewis, Race and Color in Islam (New York: Harper & Row, 1971), виражає схожу неприязнь із виглядом великої вченості; більш експліцитно політичною — але не менш ядучою — є його праця Islam in History: Ideas, Men and Events in the Middle East (London: Alcove Press, 1973).
145. Bernard Lewis, «The Revolt of Islam», in The Middle East and The West (Bloomington: Indiana University Press, 1964), p. 95.
146. Bernard Lewis, «The Return of Islam», Commentary, January 1976, p. 44.
147. Ibid., p. 40.
148. Bernard Lewis, History — Remembered, Recovered, Invented (Princeton, N.J.: Princeton University Press, 1975), p. 68.
149. Lewis, Islam in History, p. 65.
150. Lewis, The Middle East and the West, pp. 60, 87.
151. Lewis, Islam in History, pp. 65-6.
152. Уперше надрукована в Middle East Journal 5 (1951). Увійшла до збірника Readings in Arab Middle Eastern Societies and Cultures, ed. Abdulla Lutfiyye and Charles W. Churchill (The Hague: Mouton & Co., 1970), pp. 688-703.
153. Lewis, The Middle East and the West, p. 140.
154. Robert K. Merton, «The Perspectives of Insiders and Outsiders», in his The Sociology of Science: Theoretical and Empirical Investigations, ed. Norman W. Storer (Chicago: University of Chicago Press, 1973), pp. 99-136.
155. Див., наприклад, недавню працю Анвара Абдель-Малека, Іва Лакоста та авторів есе, опублікованих у Review of Middle East Studies 1 and 2 (London: Ithaca Press, 1975, 1976), аналітичні статті Ноама Хомського про політику на Середньому Сході та роботу, виконану Інформаційним проектом досліджень Середнього Сходу (MERIP — Middle East Research and Information Project). Непоганий проспект дається в Gabriel Ardant, Kostas Axelos, Jacques Berque, et al., De l’impérialisme à la décolonisation (Paris: Éditions de Minuit, 1965). {483}
Післямова
1. Martin Bernai, Black Athena (New Brunswick, NJ: Rutgers University Press, Volume I, 1987; Volume II, 1991); Eric J. Hobsbawm and Terence Rangers, eds., The Invention of Tradition (Cambridge: Cambridge University Press, 1984).
2. O’Hanlon and Washbrook, «After Orientalism: Culture, Criticism, and Politics in the Third World»; Prakash, «Can the Subaltern Ride? A Reply to O’Hanlon and Washbrook», both in Comparative Studies in Society and History IV, 9 (January 1992), 141-184.
3. В одному особливо показовому випадку звичка Льюїса до тенденційних узагальнень, здається, завела його в конфлікт із законом. Якщо вірити «Ліберасйон» (за 1 травня 1994 р.) та «Ґардіан» (за 8 березня 1994 p.), вірменські організації та організації захисту прав людини подали на Льюїса водночас кримінальний і цивільний позови у французький суд. Він позивається за тією самою статтею, за якою у Франції вважається злочином заперечувати, що мав місце нацистський голокост; його обвинувачують у тому, що він писав (у французьких газетах), ніби не було ніякого ґеноциду вірмен у Оттоманській імперії.
4. Philadelphie: University of Pennsylvanie Press, 1993.
5. Ann Arbor: The University of Michigan Press, 1992.
6. «The Clash of Civilizations», Foreign Affaire 71, 3 (Summer 1993), 22-49.
7. «Notes on the ’Post-Colonial’», Social Text, 31/32 (1992), 106.
8. Magdoff, «Globalisation — To What End?», Socialist Register 1992: New World Order?, ed. Ralph Milliband and Leo Panitch (New York: Monthly Review Press, 1992), 1-32.
9. Miyoshi, «A Borderless World? From Colonialism to Trans-nationalism and the Decline of the Nation-State», Critical Inquiry, 19, 4 (Summer 1993), 726-51; Dirlik, «The Postcolonial Aura: Third World Criticism in the Age of Global Capitalism», Critical Inquiry, 20, 2 (Winter 1994), 328-56.
10. Ireland’s Field Day (London: Hutchinson, 1985), pp. vii-viii.
11. Alcalay (Minneapolis: University of Minnesota Press, 1993); Gilroy (Cambridge: Harvard University Press, 1993); Ferguson (London: Routledge, 1992).
